У чеській хаті-музеї села Вільшанка відбулась етноекскурсія до Дня вишиванки
У селі Вільшанка в чеській хаті-музеї відбулася етноекскурсія «Вільшанська громада в орнаментах: діалог культур». У тематичному заході взяли участь матері, дружини та рідні полеглих захисників Вільшанської громади, жителі села, керівництво громади, представники старост та працівники Вільшанської сільської ради.
Чеська хата-музей є унікальною не лише для Вільшанської громади, а й далеко за її межами, адже тут зібрано цінні експонати, які розповідають про життя, побут і традиції чеських колоністів, котрі понад століття тому прибули зі східної Чехії та оселилися у Вільшанці.
Як зазначила провідна спеціалістка відділу освіти, культури, молоді та спорту Вільшанської сільської ради Тетяна Кондратюк, проведення екскурсії саме у День вишиванки було символічним:
«У музеї зберігаються одяг та предмети побуту чехів, які проживали у Вільшанці й розвивали село. І ми маємо можливість порівняти орнаменти української та чеської культур у вишитих сорочках, картинах, занавісках, прошвах та інших речах».
Екскурсію музеєм провела голова громадської організації «Чехи Вільшанки» Людмила Гайдаманчук, яка розповіла присутнім історію чеських переселенців:
«Саме з їх прибуттям розпочався активний розвиток села. Чехи викупили землю, привезли книги, посуд, національний одяг, а також нову культуру землеробства, ремесел, господарювання та освіти. Вони вирощували зернові культури й овочі, розвивали хмелярство, організували колективне господарство, школу та клуб, збудували цегельню, пивоварний завод і залізничну станцію, працюючи також на будівництві Києво-Брестської залізниці, що пролягала через село. Чехи були працелюбними, добрими й чуйними людьми. Сьогодні у Вільшанці проживають люди різних національностей, серед яких і жителі села, що мають чеське коріння. У нащадків чехів ми разом з членами нашої громадської організації дбайливо збирали в музей цю рідкісну спадщину».
Окремо учасники заходу згадали й трагічні сторінки історії. Болісним для вільшанських чехів став 1947 рік — час повернення багатьох чеських сімей на історичну батьківщину.
Серед учасників екскурсії була Галина Поліщук із села Волосівка, яка передала до музею меблі, що свого часу її батьки придбали у чеських родин:
«Цими меблями ми довго користувалися, адже вони дуже гарні й добротні. Мені приємно, що вони зараз знаходяться тут, у чеській хаті-музеї. Дуже важливо, що такий музей створено і що тут зберігається історія та культура чеського народу, людей, доля яких тісно переплелася з Вільшанкою».
Своїми враженнями про музей поділилася й учителька-пенсіонерка з Вільшанки Ольга Яковець:
«Добре, що у Вільшанці створено цей етнографічний музей чеської культури, в якому зібрано дуже багато цінного матеріалу. Його організатори на чолі з Людмилою Гайдаманчук стараються все це зберегти, поповнити й донести до наших жителів, щоб вони з вдячністю пам’ятали чехів, які свого часу розбудовували село. Мій чоловік і діти теж мають чеське коріння. І ми пишаємося тим, що у нас є люди, які бережуть чеську спадщину».
Голова Вільшанської громади Сергій Мельник подякував Людмилі Гайдаманчук та членам громадської організації «Чехи Вільшанки» за кропітку працю зі збирання унікальних експонатів та засвідчив готовність громади підтримувати розвиток музею:
«Для нашої громади надзвичайно важливо проводити просвітницьку роботу, адже історія Вільшанки нерозривно пов’язана з історією чехів-переселенців, які свого часу прийшли на цю землю і зробили величезний внесок у розвиток села. І наше завдання сьогодні — не дати цій історії зникнути. Люди повинні знати, ким були чехи Вільшанки, як вони жили, працювали, що залишили після себе. Бо пам’ять про людей, які творили історію нашого краю, — це основа нашої ідентичності, поваги до минулого і єдності громади. Ми маємо берегти цю багатокультурну спадщину і передавати її наступним поколінням».
Під час екскурсії звучали цікаві факти про те, що міграція чехів на Волинь, зокрема у Вільшанку, — це історичний процес масового переселення чеських селян і ремісників у другій половині XIX століття. Скориставшись пільговими умовами, вони заснували численні процвітаючі колонії, розвинули сільське господарство та стали важливою етнічною спільнотою. Саме завдяки чехам Вільшанка у дореволюційний період була однією з найбільших чеських колоній Житомирського повіту Волинської губернії.
У 1923 році у Вільшанці проживало 923 мешканці, понад 90% з яких були чехами. А вже у 1925 році тут створили єдину на Чуднівщині чеську сільську раду.
27 лютого 1875 року у Вільшанці народилася перша дитина чеських переселенців — Юзефа Вацек. Саме родина Вацеків стала предками відомого українського письменника Василя Земляка. Одним із перших чеських переселенців був В’ячеслав Кліх, відомий власник Вільшанського пивоварного заводу. А 16 листопада 1888 року в селі у чеській родині народився видатний славіст та етнограф Євген Рихлік.
Нині у Вільшанці проживає понад сотня нащадків чехів. Саме дбайливими руками членів громадської організації «Чехи Вільшанки» була створена ця унікальна хата-музей, яка стала справжнім осередком збереження історії, культури та традицій чеських переселенців.
«Я хочу звернутися до всіх жителів не лише Вільшанки, а й сіл нашої та сусідніх громад. Можливо, у когось ще зберігаються речі чеського побуту, предмети національного одягу, старовинні фотографії чи інші речі, що відображають культурну спадщину цього народу. Приносьте їх до нашого музею. Ми з радістю поповнимо цими експонатами нашу безцінну колекцію та збережемо їх для майбутніх поколінь», — зазначила Людмила Гайдаманчук.
На згадку про зустріч чеському музею від Вільшанської сільської ради подарували фотоальбом зі світлинами, пов’язаними зі спільною діяльністю громади та музею.
Завершився захід теплим чаюванням. Організатори пригостили гостей традиційною випічкою «метинка», рецепт якої передавався у родинах із чеським корінням від мами до доньки, від бабусі до онуків. У музеї завжди раді відвідувачам.
Етноекскурсія стала не лише пізнавальною мандрівкою у минуле, а й щирою зустріччю поколінь, яка ще раз нагадала: Вільшанська громада береже свою багатонаціональну історію, шануючи пам’ять предків і єднаючи українські та чеські традиції у спільному культурному просторі.
