Весільна сукня з парашута: реліквія, що повернулася до Вільшанки з Чехії
«Чеська хата-музей» у Вільшанці поповнилася унікальними експонатами, серед яких — весільна сукня, пошита у селі понад 80 років тому. Її історія пов’язана з чеськими колоністами, Другою світовою війною, поверненням на історичну батьківщину та родинною пам’яттю, яку вдалося зберегти крізь десятиліття.
«Чеська хата-музей» у селі Вільшанка продовжує збирати та зберігати свідчення історії чеської громади, яка понад 150 років тому оселилася у цьому селі.
Нещодавно музейна колекція поповнилася новими експонатами, а одним із найцінніших стала весільна сукня, пошита у Вільшанці у 1945 році.
Цінну родинну реліквію нещодавно привезла з Чехії голова громадської організації «Чехи Вільшанки» Людмила Гайдаманчук:
«Сукня з парашута належала жінці на ім’я Марія, яка народилася в родині чеських колоністів. Її предки прибули до Вільшанки зі Східної Моравії у 1872–1874 роках. У 1945 році Марія виходила заміж у рідному селі. Тривала Друга світова війна, і придбати тканину було практично неможливо. Тоді й з’явилася незвичайна ідея — пошити весільну сукню з парашута, який знайшли на території села».
Так у складні воєнні часи з’явилося весільне вбрання, яке згодом стало унікальною родинною реліквією.
У 1947 році, коли чехи поверталися на свою історичну батьківщину, Марія забрала сукню із собою. На той час вона була вагітною. Під час переїзду у вагоні-теплушці Марія народила свою старшу доньку Людмилу.
Саме донька після смерті матері багато років зберігала мамину весільну реліквію.
Людмила Гайдаманчук упродовж багатьох років підтримує добрі стосунки з Людмилою та її молодшою сестрою Міленою.
Перед поїздкою до Чехії вона виконала почесну місію — передала їм символічні сувеніри від Вільшанської громади, які напередодні закордонної поїздки вручив голова громади Сергій Мельник.
Серед подарунків були мініатюрна копія нового в’їзного знака для вихідців із Вільшанки, екоторбинка з логотипом «Вільшанська громада» та відбиток стопи в натуральну величину Леоніда Стадника, уродженця села Подолянці, який був найвищою людиною світу та рекордсменом Книги рекордів Гіннеса.
«Коли я вручила сувеніри від Вільшанської громади Людмилі та Мілені, то вони були дуже зворушені й приємно вражені. Не тільки вони, а й їхні рідні були дуже задоволені. Натомість із подякою передали для нашого музею цю весільну сукню», — розповіла Людмила Гайдаманчук.
Так родинна реліквія, яку десятиліттями берегли в Чехії, повернулася до Вільшанки — села, де вона й була пошита.
Особливо цінним доповненням до сукні стала весільна фотографія пані Марії та її чоловіка. На світлині наречена зображена саме у цьому вбранні.
Фотографія є своєрідним документальним підтвердженням того, що сукня була пошита у Вільшанці у 1945 році та збереглася до наших днів.
Голова Вільшанської громади Сергій Мельник щиро подякував голові громадської організації «Чехи Вільшанки» Людмилі Гайдаманчук та всім членам організації за їхню важливу роботу зі збереження історичної пам’яті.
Він наголосив, що чеські колоністи свого часу зробили вагомий внесок у розвиток Вільшанки, зокрема в її економічне життя, і залишили по собі значний слід в історії села.
Окрему подяку Сергій Мельник висловив Людмилі Гайдаманчук за постійну роботу над поповненням музейної колекції та, зокрема, за повернення весільної сукні:
«Ця весільна сукня є дуже важливою для жителів нашої громади. Вона нагадує нам про те, що у Вільшанці зберігаються спадщина, пам’ять та історія людей, які жили тут, працювали й розвивали наше село».
За його словами, такі експонати мають особливу цінність, адже допомагають не тільки знати історію, а й відчувати її через конкретні речі, родинні історії та людські долі.
Нові експонати в музеї вже побачили фахівці у сфері охорони культурної спадщини області.
Заступник начальника відділу охорони культурної спадщини у справах релігій, національностей та туризму управління культури та туризму Житомирської обласної військової адміністрації Дмитро Нечипорук відзначив атмосферу музею та працю людей, які на ентузіазмі зберігають історію чеських колоністів:
«Дуже гарне враження на нас справила «Чеська хата-музей». І особливо те, що люди на ентузіазмі роблять усе, щоб берегти культуру чеських колоністів, які свого часу розвивали село Вільшанку. Нам дуже сподобалося, як вони зберігають ці експонати».
Не менш високо оцінив музейну експозицію старший науковий співробітник Житомирського обласного краєзнавчого музею Олександр Тарабукін. Він відзначив змістовну екскурсію, яку провела Людмила Гайдаманчук:
«Пані Людмила провела досить цікаву, насичену фактами, змістовну екскурсію музеєм. Вона розповіла нам про історію населеного пункту, появу тут чеських колоністів та їхній внесок у розбудову та розвиток тутешньої громади, про їхнє буденне життя, побут, культуру, звичаї, господарство, цікаві промислові об’єкти, які були зроблені їхніми руками, про постаті, які залишили помітний слід в історії Вільшанки, та багато іншого».
Окремо він відзначив різноманіття музейних експонатів, серед яких є унікальні та рідкісні речі: фотознімки, записи зі спогадами мешканців села, одяг із вишуканими візерунками, меблі, посуд та інші предмети побуту.
Серед цікавих експонатів — шаховий стіл, шафа, двері якої зсередини покриті написами чеською мовою. Серед них — метричні дані та різні дати, що охоплюють період від 1875 до 1928 року.
«Дуже вразили нас Євангеліє, видане в Празі у 1890 році, рештки старовинної ікони, глиняний, скляний та металевий посуд, сільськогосподарське та інше знаряддя праці», — розповів Олександр Тарабукін.
Усі ці речі разом допомагають відвідувачам побачити цілісну картину життя чеських родин у Вільшанці — їхню працю, побут, культуру, традиції та духовний світ.
Сьогодні співпраця громадської організації «Чехи Вільшанки» з Чехією продовжується та набуває нових форм.
Уже п’ять років поспіль учні Вільшанського ліцею — юні нащадки чеських колоністів — мають можливість безкоштовно відпочивати в Чеській Республіці за сприяння Міністерства закордонних справ Чехії та благодійників цієї країни.
Цього літа до Чехії вирушили три групи дітей, щоб відпочити, набратися сил перед новим навчальним роком та ближче познайомитися з історичною батьківщиною своїх предків.
Як і в попередні роки, дві з дитячих груп супроводжували Людмила Гайдаманчук та Олена Гайдаманчук.
Ця співпраця є особливо цінною, адже допомагає зберігати зв’язок між поколіннями та двома країнами — Україною і Чехією.
А тепер до цього зв’язку додалася ще одна історія — історія весільної сукні Марії, яка понад 80 років тому була пошита у Вільшанці з парашута, пережила війну, разом із власницею вирушила до Чехії та через десятиліття повернулася додому.
Сьогодні ця сукня знову знаходиться у Вільшанці — вже не лише як родинна пам’ять, а як частина історії всього села.
Поруч із нею — весільна фотографія Марії, старовинні документи, предмети побуту, одяг, книги, меблі та безліч інших речей, кожна з яких має власну історію.
Людмила Гайдаманчук запрошує всіх охочих відвідати «Чеську хату-музей» у Вільшанці, побачити ці безцінні реліквії та почути історії людей, які понад століття тому стали частиною історії нашого краю:
«Ми завжди раді всім відвідувачам, які приходять до нас, і будемо з нетерпінням чекати усіх, хто забажає до нас прийти. Бо музей — це не просто місце, де зберігаються старі речі. Це простір, де оживає пам’ять».
І весільна сукня Марії — один із тих експонатів, які особливо переконливо розповідають про силу родинної пам’яті, незламність людських традицій і нерозривний зв’язок поколінь із рідною землею.
