27 січня – Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту
27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.
Голокост – це цілеспрямована політика нацистів у роки Другої світової війни щодо знищення євреїв на окупованій території Європи, жертвами якої стали близько 6 мільйонів євреїв. Голокост вважається одним із різновидів геноциду.
01 листопада 2005 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію «Пам'ять про Голокост», що проголосила 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, в якій зазначено, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…», та закликала держави-члени зробити все можливе, щоб наступні покоління зберегли пам'ять про цю жахливу трагедію людства та запобігти в майбутньому актам геноциду.
Україна приєдналася до резолюції та з 2012 року вшановує жертв трагедії разом зі всім світом на державному рівні. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 05 липня 2011 р. № 3560-VI «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру» в Україні щорічно відзначають День пам'яті жертв Голокосту 27 січня. Саме 27 січня 1945 року війська 60-ї армії 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау на території сучасної Польщі. Через Аушвіц, за оцінками науковців, пройшли 1,3 мільйона людей. Понад мільйон із них загинули. У сучасному світі табір смерті Аушвіц став символом нацистських злочинів.
Трагедія Голокосту не оминула й Житомирську область. Нацистська окупація Житомирщини тривала з 2 липня 1941 року до 12 листопада 1943 року та з 18 листопада до 13 грудня 1943 року. Повністю територія краю була звільнена від німецьких військ 31 грудня 1943 року.
Найбільш масовими у нашій області були страти євреїв у серпні-жовтні 1941 року. На цей період припадає приблизно 3/4 від загальної кількості жертв масових вбивств (до 40 тис. осіб). Протягом 1-го півріччя 1942 року єврейське населення Житомирщини було практично ліквідоване. У 1943 році були розстріляні тільки висококваліфіковані робітники та ремісники.
Нацистські ґетто, табори для цивільного населення, тюрми були у Баранівці, Бердичеві, Ємільчиному, Житомирі, Коростені, Любарі, Мирополі, Новоград-Волинському, Овручі, Радомишлі, Попільні, Чуднові, Яруні та інших населених пунктах Житомирської області.
Ґетто в Чуднові було організоване у 1941 році для єврейського населення. 10 вересня 1941 року 303-й поліцейський батальйон розстріляв близько 900 євреїв, а 16 жовтня українська поліція знищила ще 500 євреїв. Останній масовий розстріл відбувся в середині листопада 1941 року. Братські могили розташовані в чуднівському парку, біля р. Тетерів. За різними даними, у Чуднові було розстріляно понад 2 тис. євреїв. Після війни сюди повернулося близько 200 євреїв. Ті, хто залишилися живими, урятувалися насамперед завдяки місцевим мешканцям-неєвреям. Попри смертельну небезпеку, вони мали мужність здійснити цей моральний подвиг.
Десятки тисяч людей по всьому світу за порятунок євреїв під час Голокосту були нагородженні високим званням «Праведник народів світу». Станом на кінець 2020 року імена 2659 українців написані на Стіні Честі в Саду Праведників у Яд Вашемі в Єрусалимі.
Нам, європейцям, людям ХХІ століття, важко навіть уявити жахіття Голокосту. Та болісний урок, який винесло людство з цієї трагедії, потрібно пам’ятати кожного дня.
Гідність, свобода, життя людини – найвищі цінності. Те, що починається з ненависті, упереджень і фанатизму, може призвести до вбивства мільйонів.
Наше завдання: ніколи не забувати про ці страшні сторінки історії і зробити так, щоб вони ніколи більше не стали реальністю.
Вічна пам’ять невинно загиблим!
