Вільшанська громада попрощалась із загиблим Героєм СЕРГІЄМ ДОБРАНСЬКИМ
Його нема…
Загинув на війні…
Від горя почорніло навіть небо.
- Боже, прошу, скажи мені, скільки тобі іще синів вкраїнських треба?
Сьогодні, 11 липня, у Вільшанську громаду на щиті повернувся назавжди Захисник України, житель Малої Волиці Сергій Добранський.
СЕРГІЙ ЛЕОНІДОВИЧ ДОБРАНСЬКИЙ народився 9 квітня 1973 року в селищі Іванопіль у простій сім’ї, де руки пахнуть хлібом. Навчався в Іванопільській школі, потім – в Турчинівському ПТУ-30.
Здобувши професію, Сергій працював на Іванопільському цукровому заводі, де за понад 20 років праці зарекомендував себе з найкращого боку, за що був нагороджений грамотами та грошовими преміями.
У 1999 році стежина долі привела Сергія Леонідовича у село Мала Волиця, де він зустрів свою майбутню дружину Олену та став люблячим батьком для її доньки Вікторії. Згодом у молодого подружжя народилося ще троє дітей: донечки Людмила та Дарина і син Віктор.
У селі Сергія любили та поважали, до нього часто зверталися за допомогою і порадою, і він нікому не відмовляв, а завжди підтримував односельчан.
9 лютого 2023 року Сергій Добранський добровільно приєднався до лав ЗСУ та став на захист Батьківщини, пліч-о-пліч із сином Віктором.
Сергій Леонідович, старший сержант з позивним «Бос», був мужнім та відповідальним командиром взводу технічного забезпечення і виконував свої бойові завдання з великою самовіддачею.
Трагедія сталася 8 липня 2024 року біля населеного пункту Залізне Бахмутського району Донецької області. Загибель Сергія сталася під час обстрілів артилерією противника та безпосереднього бойового зіткнення. Він отримав поранення, несумісне з життям. Мужнє серце батька перестало битися на руках у сина…
Уся громада сьогодні схилила голови у скорботі, віддаючи шану воїну, який став справжнім Героєм. Відданість, мужність та жертовність Сергія Добранського заслуговують на нашу безмежну подяку, адже він став прикладом вірності і самопожертви, символом справжнього українського патріотизму.
Віддати шану та провести в останню дорогу воїна, що повернувся на щиті, сьогодні зібралися рідні, друзі, бойові побратими, сусіди, колеги, односельчани, жителі сусідніх населених пунктів, духовенство, військові…
Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого: матері Людмилі Петрівні, дружині Олені Іванівні, сину Віктору, дочкам Вікторії, Людмилі, Дарині.
Це непоправне горе важко пережити, і ми спільно з вами переживаємо цю важку втрату. Нехай воїн Сергій знайде вічний спокій у Царстві Небесному, а пам’ять про нього залишиться живою серед нас.
Вічна пам’ять і слава Герою!
