НАЗАВЖДИ 51…
Сьогодні мав би відмічати у колі рідних і друзів свій поважний 52-ий день народження наш героїчний земляк з Малої Волиці Сергій Добранський. Проте Герою назавжди залишиться 51…
СЕРГІЙ ЛЕОНІДОВИЧ ДОБРАНСЬКИЙ народився 9 квітня 1973 року в селищі Іванопіль у простій сім’ї, де руки пахнуть хлібом. Навчався в Іванопільській школі, потім – в Турчинівському ПТУ-30.
Здобувши професію, Сергій працював на Іванопільському цукровому заводі, де за понад 20 років праці зарекомендував себе з найкращого боку, за, що був нагороджений грамотами та грошовими преміями.
У 1999 році стежина долі привела Сергія Леонідовича у село Мала Волиця, де він зустрів свою майбутню дружину Олену та став люблячим батьком для її доньки Вікторії. Згодом у молодого подружжя народилося ще троє дітей: донечки Людмила та Дарина і син Віктор.
У селі Сергія любили та поважали, до нього часто зверталися за допомогою і порадою, і він нікому не відмовляв, а завжди підтримував односельчан.
9 лютого 2023 року Сергій Добранський добровільно приєднався до лав ЗСУ та став на захист Батьківщини, пліч-о-пліч із сином Віктором.
Сергій Леонідович, старший сержант з позивним «Бос», був мужнім та відповідальним командиром взводу технічного забезпечення і виконував свої бойові завдання з великою самовіддачею.
Трагедія сталася 8 липня 2024 року біля населеного пункту Залізне Бахмутського району Донецької області. Загибель Сергія сталася під час обстрілів артилерією противника та безпосереднього бойового зіткнення. Він отримав поранення, несумісне з життям. Мужнє серце батька перестало битися на руках у сина…
Уся громада схилила голови у скорботі, віддаючи шану воїну, який став справжнім Героєм – 11 липня 2024 року Сергія Добранського поховано на сільському кладовищі у Малій Волиці.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, відповідно до Указу Президента України № 684/2024, старший сержант Сергій Леонідович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Відданість, мужність та жертовність нашого захисника заслуговують на нашу безмежну подяку, адже він став прикладом вірності і самопожертви, символом справжнього українського патріотизму.
Найщиріші співчуття родині загиблого, його друзям, побратимам, усім, хто знав і шанував воїна.
Шануємо. Пам’ятаємо!
