Біографія Стадника Леоніда Степановича
Леонід Степанович Стадник – найвища людина України та найвища людина світу з 2007 року. Його зріст становив 2 м 57 см. У 2009 році пан Стадник втратив своє звання, відмовившись пройти процедуру вимірювання зросту через постійну та надмірну увагу до себе, але де-факто зберіг титул першості за собою.
Народився 5 серпня 1970 року в селі Подолянці Чуднівського району Житомирської області (з 2020 року село Подолянці входить до складу Волосівського старостинського округу Вільшанської територіальної громади). До цього часу зберігся будинок, в якому народився і прожив усе своє життя Леонід Степанович разом із матір’ю Галиною та сестрою Ларисою. Леонід почав посилено рости з 12 років після операції з видалення доброякісної пухлини у головному мозку, в результаті якої був пошкоджений гіпофіз. Леонід закінчив на відмінно Вільшанську середню загальноосвітню школу. У шкільні роки, переважно, захоплювався гуманітарними та природничими предметами. У 1987 році став студентом Житомирського сільськогосподарського інституту, який закінчив з відзнакою. Впродовж навчання в інституті Леонід був вимушений щоденно їздити з Чуднова до Житомира рейсовим автобусом, що вже тоді створювало для нього незручності, оскільки на той час його зріст становив 2 м 30 см. Після чого розпочав трудову діяльність сільським ветеринаром у місцевому колгоспі. Однак, надалі йому довелося попрощатися з улюбленою професією.
Стадник мав проблеми з опорно-руховим апаратом, через що йому доводилось пересуватись з допомогою опори. На додачу до того, через відсутність необхідного розміру взуття, він обморозив нижні кінцівки, через що отримав інвалідність першої групи. Згодом у нього стався перелом голіностопного суглобу, через що одна кінцівка виявилася коротшою за іншу.
Незважаючи на вражаючу зовнішність, Леонід Степанович тривалий час виступав проти офіційних вимірів для Книги рекордів Гіннеса. Однак, у 2007-му змінив своє рішення і, як з'ясувалося, став найвищою людиною у світі із зростом 2 м 57 см (при вазі 200 кг), обігнавши китайця Бао Сішуня. У цьому статусі уродженець Подолянець пробув недовго: вже наступного року звання перейшло до попереднього власника. Пан Леонід відмовився дотримуватись нових правил і не погодився на проведення повторних обмірів, пояснюючи це тим, що не хоче зайвої уваги до власної персони.
«Про те, що я вже не найвища людина на планеті, дізнався від журналістів. Одним оком глянув на Інтернет, а там замість мене вже китаєць. Але мої сантиметри у мене ніхто не відбирав — як їх було 257, так і залишилося. А боротися за титул... Заради чого? Що він мені дав, окрім турбот?» ― згадував тоді рекордстмен.
Після того, як суспільство дізналося про українця-велета, спокійне і розмірене життя Леоніда перетворилося на суцільний прийом візитерів, до нього приїздили звідусіль, надіслав запрошення про зустріч і тодішній президент України – Віктор Ющенко. За сприяння Віктора Андрійовича, для рекордсмена забезпечили безкоштовне лікування у клініці Феофанія. Також, третій президент подарував йому автівку, яку працівники вітчизняного ЗАЗу спеціально адаптували під потреби Леоніда Степановича. Для полегшення обробітку землі (а за словами у його володінні було близько 2 га), ВАТ «Житомиробленерго» подарувало Стаднику трактор разом з необхідним реманентом, а також облаштували побутові зручності у будинку відповідно до його зросту та запитів. Високий зріст створював дуже багато проблем для Леоніда. Хвороба ніг заважала йому нормально пересуватися. Його взуття – 62-го розміру, та одяг – 74-го, виготовляли на спеціальне замовлення. І це було для Леоніда однією з найбільших проблем, адже належних речей відповідно до його зросту було не знайти серед звичного асортименту, практично все доводилось відшивати індивідуально. Зокрема, взуття доводилось замовляти у Житомирському протезно-ортопедичному підприємстві. Відомо також, що черевики, туфлі та кросівки йому шили навіть у Бельгії та Великій Британії. Понад 10 років індивідуальним пошиттям одягу, в тому числі класичний костюм, штани, куртки, безрукавки, рукавиці повсякденного вжитку, тощо для велетня займалось ПрАТ «Бердичівська фабрика одягу», де до цього часу збереглися жилет та повстяники. Конструкторам підприємства довелось розробити спеціальні лекала під розміри Леоніда.
У 2008-му році Леоніда Стадника прийняли до складу Поліської Січі місцевого козацького осередку. З цієї нагоди, ВАТ «Житомиробленерго» та представники Чуднівського козацтва замовили для нього індивідуальне пошиття козацького строю. Як згадують працівники ТОВ «ТУСМО», які працювали над розробкою та створенням даного проєкту, для цього, Леоніду довелось тричі особисто приїздити для проведення замірів, але процес ускладнював його фізичний стан, оскільки йому було надзвичайно складно самостійно пересуватись та випрямитись у повен зріст. «Якщо говорити про стандартні розміри, за розмірною сіткою найбільший обхват голови становить 61 см, у даному випадку з Леонідом, ця величина досягла 78 см» - згадує кравчиня Юлія. Сам процес проведення замірів був теж непростим, Леонід дуже ніяковів, нітився при надмірній увазі до нього, багато розмірів доводилось підбирати пропорційно його зросту та наявних стандартів. Сукупно, для виготовлення козацького строю знадобилось більше 15 м погонних сукна і 7 днів на пошиття. За спогадами кравчинь, Леонід не очікував такого результату і був у захваті від побаченого. Неодноразово згадував про власне життя, як любив возити місцевих дітлахів на конях, що приносило йому неабияке задоволення, бо лиш діти сприймали його справжнім.
Незважаючи на свій вік, він продовжував рости і, за свідченнями очевидців, його зріст наприкінці життя становив 2 м 74 см. У 2011 році у клініці "Феофанія" Леоніду Степановичу зробили операцію з видалення аденоми гіпофіза, яка і була причиною збільшення рівня гормону росту в організмі. Окрім того, хвороба продукувала супутні захворювання, зокрема у нього дедалі більше погіршувався зір, погіршувався стан опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи і не тільки. Операцію проводили два українських лікарі і один американський. Це Олександр Возняк, керівник центру нейрохірургії, також Тарас Кунах, керівник центру ЛОР патології і професор Вільям Колдвел з університету Солт Лейк Сіті штату Юта (США). Очікувалось, що ріст його припиниться і зменшиться ендокринний злам в організмі, що у свою чергу призведе до поліпшення загального стану. Сам Леонід згадував: «Я прожив з цією пухлиною 30 років. Колись, коли її виявили, вона взагалі була не операбельна. Мене тоді відправили додому й сказали, що маю шість місяців, а може, й не маю, а я ще прожив 30 років. Потім усі ці роки пухлина то з’являлася, то зникала. Кілька років тому аналізи показали, що вона відокремилась від гіпофіза, майже вмерла і все менше продукує гормон росту. А цього року вона стала дуже активною, гормон росту збільшився у 50 разів». Найбільше його захоплення – садівництво. Багато часу любив проводити, сидячи посеред власноруч вирощеного виноградика, який налічував понад 140 різноманітних сортів. Даючи інтерв’ю інформаційному агенству УНІАН у 2011 році, Леонід, розповідаючи про власне захоплення, казав:
«От вийшов сьогодні на виноградник, душа радіє, що я вже тут, але прикро, що майже нічого не бачу й не можу як слід доглянути його»
Помер Леонід Степанович 24 серпня 2014 року у віці 44 років у рідному селі внаслідок крововиливу в мозок. Був похований 26 серпня на сільському кладовищі.
«Я людина проста, хочу жити так, як хочу, і щоб ніхто не заважав. А після того, як мене внесли до Книги Гіннеса, спокою не було. Постійно хтось приходив, якісь пропозиції робив. Я давно б мільйонером став, якби погодився, але мені це не потрібно. Мене земля годує. Як вставав о пів на шосту ранку, так і встаю. У мене господарство, майже два гектари землі, дві корови, три свинки. Хто за мене з ними возитиметься? Ось так цілий день і кручусь, на хліб заробляю. І це мені подобається», - ділився Стадник із співрозмовниками.
