Вільшанська громада попрощалась із загиблим Героєм АРТЕМОМ ПЕР’ЯНОМ
Майже рік рідні, друзі, близькі не полишали пошуків та молитов, сподіваючись відшукати воїна серед полонених чи важко поранених. Проте дива, на жаль, не сталось…
30 жовтня у Вільшанську громаду на щиті повернувся назавжди Захисник України, житель Дібрівки Артем Пер’ян.
АРТЕМ СИЛЬВЕСТРОВИЧ ПЕР’ЯН народився 23 червня 1977 року у Трощі. Виховувався та зростав із сестрою Таїсією в хорошій, дружній родині. З дитинства знав ціну кожної копійки, оскільки завжди допомагав батькам. Закінчивши Трощанську загальноосвітню школу, пішов працювати на СТОВ імені Шевченка помічником комбайнера. Трудився пліч-о-пліч з батьком.
У 1995 році був призваний на строкову службу до армії. Гідно відслуживши, знову повернувся на своє робоче місце у СТОВ імені Шевченка. Згодом здобув професію тракториста і віддано працював на нелегкій хліборобній ниві.
На малій Батьківщині зустрів своє кохання – майбутню дружину Валентину, з якою побралися у 1997 році. Доля подарувала подружжю двох синів: Романа та Богдана.
Пізніше Артем Сильвестрович працевлаштувався у ТОВ «Камоміла», а 11 червня 2024 року був мобілізований до Збройних Сил України. Здобувши професію кулеметника, Артем ніс службу у військовій частині А4948 – 152 окремій єгерській бригаді.
6 грудня 2024 року страшна звістка постукала у двері його рідного дому – Артем зник безвісти під час бою з російськими окупантами біля населеного пункту Новоолексіївка Покровського району Донецької області 28 листопада 2024 року.
До останнього родина сподівалась і чекала на його повернення, проте не судилося… 18 червня 2025 року при черговому обміні тілами стало відомо про загибель нашого героїчного земляка.
У вічній скорботі залишились батьки, молодші брати, кохана дружина, сини, велика родина, побратими, друзі…
Уся громада схилила голови у скорботі, віддаючи шану воїну, який став справжнім Героєм. Відданість, мужність та жертовність Артема Пер’яна заслуговують на нашу безмежну подяку, адже він став прикладом вірності і самопожертви, символом справжнього українського патріотизму.
Віддати шану та провести в останню дорогу воїна, що повернувся на щиті, сьогодні зібралися рідні, друзі, бойові побратими, сусіди, колеги, односельчани, жителі сусідніх населених пунктів, духовенство, військові…
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким загиблого. Це непоправне горе важко пережити, і ми спільно з вами з болем переживаємо цю важку втрату. Нехай воїн Артем знайде вічний спокій у Царстві Небесному, а пам’ять про нього залишиться живою серед нас.
Вічна пам’ять і слава Герою!
