У Малій Волиці впорядковують територію сільського кладовища
Святе місце пам’яті облагороджують спільними зусиллями жителів села та громади
Кладовище у селі Мала Волиця Вільшанської громади займає територію понад один гектар. Це святе місце для кожного мешканця села, адже тут спочивають рідні, близькі, покоління предків, а також воїни – герої новітньої історії України, які віддали життя, захищаючи рідну землю від російської агресії.
Упродовж тривалого часу великою проблемою тут були багаторічні насадження, які заважали проводити похоронні процесії та встановлювати нові пам’ятники.
«Самостійно вирішити це питання ми були не в змозі, – розповідає староста Маловолицького старостинського округу Майя Гонишнюк. – Тому разом з депутатом Вільшанської сільської ради Олександром Гонишнюком, місцевим жителем села Мала Волиця, ми звернулися за допомогою до голови громади Сергія Мельника. Він допоміг знайти технічні й фінансові можливості, аби розчистити територію та впорядкувати кладовище».
У селі оголосили толоку з прибирання кладовища та долучили фахівців, які виконали основні роботи. Люди активно відгукнулися на заклик – зібралися жителі різного віку, серед них багато молоді, які допомагали розчищати цвинтар. До спільної справи також долучилися працівники Галівського ліцею, який очолює Тетяна Прокопчук.
«Актив села та небайдужі люди зібралися на прибирання кладовища. Ми щиро дякуємо всім причетним до цієї важливої доброчинної акції – тим, хто прибирав могили наших односельців і родичів. Це святе місце для кожного з нас, і воно завжди повинно бути в належному стані. Жителі села схвально відгукуються про пророблену роботу, адже виконано дуже кропітку справу. Насадження були старими, загрожували цілісності пам’ятникам», – зазначає Олександр Гонишнюк.
Спільними зусиллями вдалося значно впорядкувати територію кладовища. Роботи з благоустрою продовжуються.
«Мала Волиця – невелике село, у нас проживає близько 300 жителів. Та коли є спільна мета, усі об’єднуються. Хтось допомагає роботою, хтось – транспортом чи матеріалами. І результат видно одразу», – підсумовує староста Майя Гонишнюк.
Жителі села переконані: доглянуте кладовище – це не лише питання благоустрою, а й вияв глибокої поваги до минулого та до людей, які тут жили й у свій час творили історію рідного краю.
