Вільшанська громада попрощалась із Захисником України СЕРГІЄМ МИКУЛЬСЬКИМ
1 березня 2026 року Вільшанська громада, вчергове об’єднана спільною скорботою, вшанувала пам’ять, провела останньою життєвою дорогою та попрощалась із учасником бойових дій, молодшим сержантом Сергієм Микульським з Галіївки.
СЕРГІЙ ЯКОВЛЕВИЧ МИКУЛЬСЬКИЙ народився 29 квітня 1963 року у селі Галіївка. Після закінчення школи у 1981 році, здобув професійно-технічну освіту за спеціальністю «Маляр-штукатур». 12 травня 1982 року був призваний для проходження строкової служби у складі в/ч 56030, яка базувалась у місті Севастополь, та отримав звання курсанта-матроса. У січні 1983 року був переведений до військової частини 30887, а по закінченню військової служби в березні 1985 року отримав посаду старшого водолаза.
Після повернення зі служби у 1993 році жив і працював у рідному селі, створив сім’ю, працював різноробочим, допомагав односельцям на будівництві, тривалий час був вантажником на місцевому підприємстві.
З початком російської агресії у 2014 році, під час проведення АТО/ООС, Сергій Яковлевич став на захист України та брав безпосередню участь в антитерористичній операції, мужньо виконуючи свій обов’язок перед державою та народом. 10 лютого 2015 року Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» був призваний до служби у в/ч А2144, отримав військово-облікову спеціальність розвідника-кулементика відділення розвідки 105 811-627. З 14 квітня 2015 року – начальник кулеметної групи. Брав участь у боях поблизу населеного пункту Зоря Донецької області у складі військових частин А2144 та А9937. У 2016 році був демобілізований.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Сергій Яковлевич не залишився осторонь та приєднався до лав Територіальної оборони 3-го відділу Житомирського РТЦК та СП у званні молодшого сержанта, спершу на посаді старшого стрільця, а згодом – гранатометника. Під час проходження військової служби, що спричинило погіршення стану здоров’я, отримав інвалідність І групи, після чого у жовтні 2022 року був визнаний непридатним до військової служби з одночасним виключенням.
28 лютого 2026 року усіх нас сколихнула трагічна звістка – в одну мить добре серце зупинилося, принісши болючу втрату для родини та громади. На 63 році життя Сергій Микульський відійшов у вічність. У глибокій скорботі залишилися дружина, донька, онук та онука, а також син – Микульський Андрій Сергійович, який продовжив шлях батька, доєднавшись у 2021 році до лав ЗСУ у складі 30-ї ОМБр, мужньо захищаючи нашу державу. На жаль, впродовж останніх 7 місяців він перебуває у російському полоні, і ми молимось за його якнайшвидше повернення додому.
Втрата близької людини завжди глибоко ранить, і особливо важко прийняти таку звістку, коли це відбувається несподівано. Жодні слова не здатні повністю передати весь біль або зняти тягар скорботи. На жаль доля вирішила інакше. Сергій Яковлевич Микульський закарбується у пам’яті земляків, і ми зобов’язані зробити все можливе і неможливе, аби пам'ять про нього повік не згасла.
Низький уклін родині за відважного воїна, справжнього чоловіка, люблячого батька, щирі співчуття. Це непоправна втрата, і усім, хто знав Сергія Яковлевича, буде його не вистачати.
Найвища данина почесті померлим – не горе, а подяка. Пам’ятаймо яку ціну сплачено на наше сьогодні.
Вічна слава Герою!
